Головна
Публікації


Відстоювання власних прав у спілкуванні з міліцією PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Неділя, 15 січня 2012, 17:25


У відповідності до законодавства України здійснення заходів щодо захисту та відновлення порушених прав пересічних громадян покладено на правоохоронні органи. На жаль сувора реальність така, що пересічним громадянам доволі часто доводиться захищатися від них же самих.

Найчастіше порушення законодавства, що регламентує діяльність тих чи інших органів, зустрічається серед працівників міліції.
Згідно п. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» одним з обов'язків співробітників міліції є забезпечення безпеки громадян і громадського порядку. Основним засобом виконання вказаного обов'язку є патрульно-постова служба міліції, діяльність співробітників якої визначається нормами Статуту ППС.
Якщо ж Ви потрапили в неприємну ситуацію з працівниками ППС, перш за все тут слід чітко розуміти, з ким ви маєте справу. В більшості випадків це є молодики, які відразу після служби в Збройних силах України пройшовши курс підготовки в декілька місяців гордо стають в ряди тих, кому випала честь охороняти громадський спокій та порядок. Як показує практика, знаннями законодавства щодо своїх та чужих прав-обов’язків дані особи володіють поверхнево, тому варто завчасно ознайомитись з найголовнішими моментами законодавства щодо діяльності правоохоронних органів або хоча б мати при собі копії певних положень. Насамперед варто звернути увагу на ЗУ «Про міліцію», Статут патрульно-постової служби, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо громадського порядку, Кримінального процесуального кодексу України щодо затримання, проведення огляду, освідчення, обшуку і т.п.

Причини, через які Вас можуть зупинити працівники міліції.
Співробітник міліції може зупинити фізичну особу за наявності підозр у скоєнні ним злочину, для перевірки документів, підозрюваних у занятті бродяжництвом; осіб, які мають ознаки психічного розладу, знаходяться в громадських місцях в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння і їх зовнішній вигляд та поведінка ображає людську гідність.
Доволі часто підставою зупинки ні в чому не винних громадян слугує перевірка документів. В цьому випадку завжди варто пам’ятати п.2 ст. 11 ЗУ «Про міліцію», за яким співробітник міліції має право перевіряти документи, що засвідчують особу, у громадян, якщо є достатні підстави підозрювати їх в здійсненні правопорушення.
Перш за все патруль зобов’язаний представитись, на вимогу особи показати службове посвідчення та пояснити причину зупинки. Під змістом слова «представитись» варто розуміти назвати прізвище та звання, а не як часто це доводиться чути «підрозділ БЕРКУТ!». Фізична особа має право записати дані про особу правоохоронця чим і варто скористатися. Якщо міліціонер поводиться агресивно або зверхньо, варто наголосити, що в разі порушення Ваших прав та законодавства Ви будете вимушені звертатися до прокуратури. 
За ст. 141 Статуту патрульно-постової служби патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на "Ви", свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов'язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатись для вирішення поставленого питання.

За ст. 143-144 Статуту ППС в поводженні з громадянами недопустимі:
а) зверхній тон, грубість, зарозумілість;
б) іронічне або неввічливе викладення зауважень;
в) вирази або репліки, які ображають людську гідність;
г) погрози, повчання і несправедливі докори;
д) пред'явлення незаслужених звинувачень;
е) погрозливі чи ображаючі жести або знаки.
У розмові з громадянами працівники міліції повинні виявляти спокій, витримку і розсудливість. Вони не повинні відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями.
Коли порушник на зроблені йому зауваження реагує збуджено, необхідно дати йому час заспокоїтись і попросити пояснення з приводу його невірних дій. Роз'яснити неправомірність його поведінки з посиланням на відповідні закони, постанови та інші нормативні акти. Тільки після цього може бути прийнято рішення про складання протоколу, накладення штрафу на місці, доставляння порушника у міліцію або можливість обмежитись зауваженням. Зауваження правопорушникам, які мають при собі дітей, по можливості, робиться так, щоб діти цього не чули.
Також варто знати, що працівник міліції не має права застосовувати до особи спеціальні засоби (такі як гумові кийки, слізогінний газ та і.н.) без попередження про їх застосування. Закон дозволяє це робити лише у випадках крайньої необхідності, коли ситуація загрожує життю чи здоров’ю міліціонера.

Під час зупинки працівник міліції має право вимагати у вас документ, що посвідчує особу, тому паспорт, посвідчення водія або ж службове посвідчення завжди варто мати при собі. Повний перелік документів, що посвідчують особу, зазначені в Законі України «Про документи, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України». Якщо раптом сталось, що документ Ви забули або ж не маєте при собі, відразу варто повідомити міліціонеру номер телефону близьких родичів та друзів, які б могли підтвердити Вашу особу. Це може допомогти швидше вирішити проблему і вбереже Вас від відвідування найближчого відділу міліції для з’ясування особи затриманого.

Та якби не складались обставини, при розмові з представником ППС варто поводитись стримано та ввічливо, так як будь-які прояви агресії при відстоюванні своїх прав різко збільшать Ваші шанси опинитись не вдома з дітьми та дружиною, а на опорному пункті міліції, де за участі невідомих раніше свідків та в присутності понятих Вам охоче нададуть повний перелік «послуг», передбачених вищезгаданими нормативно-правовими актами. При розмові також варто пам’ятати, що в присутності інших осіб правоохоронці поводяться більш стримано і тому ні в якому разі не варто допускати ситуації, коли Ви лишитесь з ними на самоті або ж у вузькому колі колег.

Якщо представник ППС все ж таки пропонує Вам пройти до відділу міліції, особливу увагу слід звернути на підстави такої вимоги.

Підстави, через які працівник ППС має право доставляти особу в міліцію.
За ст. 134 Статуту ППС наряди мають право доставляти в міліцію громадян, які вчинили адміністративні правопорушення з метою припинення порушень, якщо всі інші заходи впливу вичерпані, а також для встановлення особи порушника і складання протоколу про правопорушення, затримувати осіб, які перебували в інших громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність, або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження.

Стаття 136 Статуту ППС визначає перелік підстав, за яких наряди мають право доставляти в міліцію осіб, підозрюваних у вчиненні злочину:
а) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
б) коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на особу, як на таку, що вчинила злочин;
в) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі знайдені явні сліди злочину. За наявності інших даних, які дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину, вона може бути доставлена в міліцію тільки в тому випадку, якщо намагалася втекти або коли не має постійного місця проживання, або коли не встановлена особа підозрюваного.

Якщо, на Вашу думку, затримання є необґрунтованим та незаконним, перш за все спробуйте повідомити про це ваших близьких та родичів, вказавши при цьому місце вашого затримання, підстави, прізвища та звання осіб, що проводили затримання, назву дільниці. Також Ви можете скористатись правом на оскарження дій працівників міліції до прокуратури шляхом написання скарги на дії правоохоронних органів (обов’язково з вказівкою службових осіб, що проводили затримання, підстав його визнання незаконним та коротке висвітлення обставин справи). Дана скарга повинна складатися в двох екземплярах, один з яких варто зареєструвати. Працівники міліції зобов’язані в найкоротші строки передати дану скаргу до прокуратури. Також ні в якому разі не варто погоджуватись на «медвежі послуги» з боку правоохоронців на кшталт «Ви підпишіть протокол, а ми подавати його не станемо. Нам просто для звітності…».
Якщо ж під час затримання Ви вирішили скористатися послугами адвоката, знайте, що до його приїзду ніхто не має права проводити допит або відібрання у Вас пояснень. В даній ситуації саме кваліфікована допомога фахівця в галузі права вбереже Вас від незапланованих витрат часу, грошей, здоров’я та неприємних наслідків спілкування з працівниками правоохоронних органів.

Останнє оновлення на Понеділок, 30 січня 2012, 22:27
 
Як оформити спадщину на земельну ділянку, якщо державний акт спадкодавця втрачено, або в ньому виявлено технічні помилки PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Неділя, 15 січня 2012, 17:10

 

На сьогоднішній день питання щодо оформлення спадщини на земельну ділянку є відкритим і таким, що потребує роз’яснень. Окрім того часто громадяни не знають як діяти, коли державний акт спадкодавця не відповідає вимогам законодавства, містить помилки та порушення форми складання. Тому ми спробуємо дати відповідь на найпоширеніші проблеми, що стосуються вирішення даного питання.
В разі виявлення в державних актах технічних помилок, а саме неправильно вказаних прізвищ, імен та по батькові померлих людей. 
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
Згідно частини 2 вищезазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином для виправлення технічних та орфографічних помилок в державних актах після смерті власників земельних ділянок, спадкоємцям необхідно звернутись до суду з позовом про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Щодо виявлення помилок в держаних актах, які стосуються площ земельних ділянок.
У такому випадку на думку спеціалістів, спадкоємцям доцільно оформляти спадщину згідно державного акта з помилкою. Разом з тим, пізніше, новому власнику необхідно виправити вказану помилку шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на земельну ділянку на підставі документів, які підтверджують наявність помилки в державному акті спадкодавця (розпорядження органів виконавчої влади, рішення органів місцевого самоврядування, протоколи розподілу земельних часток (паїв), проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) тощо).

Щодо неможливості оформити спадщину в зв’язку з втратою правовстановлюючих документів на земельну ділянку повідомляємо наступне.
Пунктом 4.11. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена наказом Держкомзему від 22.062009 №325, визначено, що новий державний акт (на ім’я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до статті 4 Закону України «Про нотаріат». Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів, зазначених у пункті 4.8 цієї глави, та запиту нотаріуса. 
В даному випадку вважаємо, що запит нотаріуса є документом, що підтверджує повноваження спадкоємця отримати дублікат державного акта на спадкодавця.
Крім того, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку, правовстановлюючий документ якої втрачено.
У статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 даного Кодексу визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде юридичним документом для оформлення права на це майно.

Щодо відмови суду брати до розгляду справи з вищезазначеними причинами, зазначаємо. Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Також у ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
В разі незгоди особи з рішенням (постановою, ухвалою) суду першої інстанції вона може його оскаржити в порядку, визначеному главою 1 розділу 5 Цивільного процесуального кодексу України.

Останнє оновлення на Понеділок, 30 січня 2012, 22:27
 
"Повернувся" виконавчий лист: що робити? PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Неділя, 15 січня 2012, 16:51

 

Доволі часто на практиці доводиться зустрічатися з постійними скаргами громадян на дії Державної виконавчої служби у зв’язку з поверненням виконавчих документів стягувачу без виконання. Зазвичай, причиною повернення слугує відсутність коштів та майна в боржника, за рахунок яких можна провести стягнення, а також закінчення строків, відведених для певного виду стягнення.

Що ж варто робити в такому випадку?
Перш за все, необхідно визначити обсяг своїх прав як учасника виконавчого провадження. Права та обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження закріплені в ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Варто зазначити те, що даний закон є основним актом, який визначає порядок проведення виконавчих дій.
Отже, за законом стягувач має право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з нього копії та витяги, подавати заяви та пропозиції, запити до інших підприємств, установ, організацій всіх форм та видів власності через виконавця.
Для того, щоб зрозуміти, чому виконавчий документ був повернутий, першочергово необхідно подати заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Саме у цих матеріалах можна знайти інформацію про всю роботу, проведену виконавцем з боржником, а відповідно й оцінити, чи дійсно вона проводилась у відповідності до вимог законодавства.
В статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень; неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
До даних заходів слід також відносити здійснення виїзду за місцем проживання боржника та проведення огляду, опису та накладання арешту на рухоме та нерухоме майно з подальшою його реалізацією. Як правило, саме ці важливі процесуальні дії не застосовуються, мотивуючись браком часу, відсутністю коштів та засобів, великою завантаженістю виконавця, тощо… а протоколи зазначених дій складаються не за місцем розташування самого майна, як того вимагає закон, а в кабінеті виконавця та підписуються попередньо викликаним боржником із зазначенням підстав неможливості проведення стягнення. 

У відповідності до Закону повернення виконавчого документа без виконання не перешкоджає його повторній подачі. Тому пишемо заяву про відкриття (повторне відкриття) виконавчого провадження, долучаємо оригінал виконавчого документа і подаємо в канцелярію Державної виконавчої служби з обов’язковою реєстрацією. Варто наголосити на тому, що всі документи, адресовані виконавцю мають подаватися через канцелярію з відміткою про реєстрацію або ж листом (обов’язково рекомендованим із описом вкладень) щоб раптом не сталося, що ваша заява «загубилася» чи взагалі не подавалась. 

Стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (на практиці це буває дуже рідко).
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладене стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення у першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надсилання відповідних запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, тощо) та подальшому описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.


Для прискорення здійснення виїзду та проведенні вищезазначених дій виконавцем, після отримання відповідей на подані запити, варто окремо подати заяву про здійснення виїзду за місцем розташування належного боржнику майна із зазначенням дати такого виїзду. Тепер в разі відмови у проведенні виїзду виконавець буде змушений письмово повідомити про причини, що перешкоджали здійснити виїзд як Вам, так і керівництву. В любому випадку поза увагою контролюючих та наглядових органів Ваша заява не залишиться. 
Якщо ж ви виїхали з виконавцем для проведення опису майна боржника слід знати, що стягнення на майно боржника звертається у розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Тобто загальна вартість майна, на яке буде накладено стягнення, буде складатись з суми, що зазначена у виконавчому документі, 10 відсотків виконавчого збору та суми витрат, пов’язаних проведенням виконавчих дій. 
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.
Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає незалежного суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2 550 грн.), товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно з метою прискорення його реалізації підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. 
В разі реалізації майна боржника виручені кошти перераховуються на рахунки стягувача або ж надсилаються поштовим переказом.
Варто наголосити, що процедура реалізації майна куди складніша, ніж його виявлення, опис та оцінка, і потребує окремого розгляду. Зазначимо тільки те, що доволі часто воно лишається нереалізованим і передається стягувачу в рахунок погашення боргу по початковій, тобто ринковій вартості.

Останнє оновлення на Понеділок, 30 січня 2012, 22:28
 
Зміни законодавства щодо сплати судових зборів PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Неділя, 15 січня 2012, 16:34

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який, рішуче змінивши законодавство України, поставив у невідомість служителів Феміди щодо правильності та законності застосування певних, чинних раніше процесуальних дій.

Насамперед даним Законом було внесено значні зміни до:

- Цивільного процесуального кодексу,

- Господарського процесуального кодексу України,

- Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»,

було скасовано:

- Постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів",

- Постанову Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. N 151 "Про встановлення розмірів плати за роздрукування технічного запису судового засідання в адміністративних та цивільних справах і видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу",

- Постанову Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 р. N 1596 "Про внесення зміни до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ" та ін.


За даним Законом поняття «витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи» з 01.11.2011 р. законодавство не міститиме. При зверненні до суду із позовною заявою, іншою заявою, передбаченою процесуальним законодавством, апеляційною і касаційною скаргою на судові рішення, заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заявою про скасування рішення третейського суду, заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, оплаті підлягатиме судовий збір.

З 01.11.2011р. судовий збір справлятиметься за подачу касаційної скарги, за розгляд заяви про перегляд заочного рішення, подачу апеляційної скарги не тільки на рішення суду, але й ухвали суду, за подачу заяви про перегляд заочного рішення, за приєднання до апеляційної та касаційної скарг, за подання заяви про видачу судового наказу, за подачу заяви про забезпечення доказів, видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу, видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду.

Також законом вносяться зміни до КАС України. Судовий збір справлятиметься при подачі заяви про забезпечення доказів, про приєднання до апеляційної та касаційної скарг на рішення, постановлене в порядку КАС України.

Замість поняття державного мита при звернені в суд віднині буде застосовуватись поняття судового збору. Відповідно до п.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Відповідно до ч.1 ст.22 ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік» з 01 січня 2011 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 941 гривня.

Так наприклад, за подання до суду (цивільні правовідносини) позовної заяви майнового характеру буде справлятися судовий збір в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3-ох розмірів мінімальної заробітної плати, а це від 188,20 грн. до 2 823 грн. Дана сума суттєво відрізняється від 51 грн. до 1700 грн. за старим Декретом КМУ.

Що стосується подання позовної заяви майнового характеру в Господарський суд, то справи стали ще куди гіршими - замість 1 відсотку ціни позову або від 6 до 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( від 102 грн. до 25500 грн.) сплатити доведеться 2 відсотки ціни позову або від 1,5 до 60 розміру мінімальних заробітних плат, а це від 1 417, 50 грн. до 56 460 грн.!

За такі ставки законодавець посупився лише сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. скасувавши їх.

Крім того Законом України «Про судовий збір» окремо було скасовано статтю 83 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначала порядок повернення державного мита платникам. Натомість було створено посилання на ст. 79 у новій редакції Кодексу, в якій йдеться лише про види судових витрат і нічого про сам механізм їх повернення, лише зазначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Законом, на який йде посилання очевидно варто вважати ЗУ «Про судовий збір», ст. 7.

Також багато змін ввелось щодо розміру, порядку сплати та повернення збору при подачі заяви про забезпечення позову та вжиття запобіжних заходів, але на них варто зупинитися в окремій статті.

Тож варто зробити підсумок, що наслідками введення в дію Закону України «Про судовий збір» з метою зменшення навантаження на судову та суміжні системи слугують результати, які і так всім помітні – підвищення вартості звернення до суду та ще більша розхитаність і неоднозначність законодавства України.




Останнє оновлення на Понеділок, 30 січня 2012, 22:28
 
Ваші права при затриманні та арешті

Під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального злочину Ви маєте право:
- не свідчити проти себе чи своїх рідних;
- у будь-який час відмовитися давати показання й відповідати на запитання;
- мати захисника та побачення з ним „віч-на-віч" до першого допиту;
- надавати докази, заявляти клопотання та відводи;
- вимагати перевірки судом законності затримання;
- особисто брати участь у судовому розгляді щодо обрання запобіжного заходу - взяття Вас під варту.

Вам мають роз'яснити Ваші права й скласти про це протокол, а також протокол про Ваше затримання як особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Після затримання може бути здійснено Ваш особистий обшук і вилучення речей та документів.

Такий обшук може здійснюватися лише особою однієї з Вами статі.

Ви не зобов'язані доводити свою невинуватість.

Про Ваш арешт і місце перебування слідчий зобов'язаний повідомити дружину/чоловіка або іншого родича. Вимагайте, аби таке повідомлення було здійснено негайно!

Якщо Ви заявите, що бажаєте запросити захисника, посадові особи мають надати Вам допомогу, аби ви могли зв'язатися із захисником чи особами, які можуть його запросити.

Якщо Ви заявите, що бажаєте мати захисника, але за браком коштів або через інші поважні причини не в змозі цього зробити, посадові особи зобов'язані призначити захисника за рахунок держави.

Вимагайте захисника одразу після Вашого затримання!

У разі затримання за підозрою у вчиненні злочину Вас мають якнайшвидше, але в будь-якому випадку не пізніше 72 годин або звільнити, або доставити до суду, де Ви зможете взяти участь у судовому розгляді про Ваше тримання під вартою чи застосування іншого запобіжного заходу (застава, підписка про невиїзд тощо).

Відповідно до статті 29 Конституції України Ви маєте право на свободу та особисту недоторканість.

Посадові особи правоохоронних органів не мають права Вас заарештувати або тримати під вартою без умотивованого рішення суду.

Конституція України лише у виняткових випадках, коли треба нагально запобігти злочинові або його перепинити, дозволяє затримання особи без рішення суду.

Законодавство України передбачає, що уповноважені органи можуть затримати Вас без попереднього рішення суду, коли:

- Ви вчиняєте адміністративне правопорушення, і щодо Вас вичерпано всі інші заходи впливу, а Ви не припиняєте своїх протиправних дій.

- Ви вчинили адміністративне правопорушення, і має бути складений протокол, а у Вас немає посвідчення особи й немає свідків, які могли б повідомити про Вас необхідні дані.

Адміністративне затримання не може тривати більше трьох годин. Лише у виняткових випадках, пов'язаних із порушенням прикордонного режиму або порядку обігу наркотичних засобів, Вас можуть затримати на строк до трьох діб. Також, у разі вчинення Вами дрібного хуліганства, злісної непокори правоохоронцю, образи правоохоронця чи публічних закликів до невиконання його вимог, Вас можуть затримати до розгляду справи судом.

В усіх інших випадках негайно після з'ясування особи й складення протоколу, але в будь-якому разі не пізніше ніж через три години, Вас має бути звільнено.

Законодавство України передбачає, що уповноважені органи можуть затримати Вас без попереднього рішення суду у випадку обґрунтованої підозри, що Ви вчинили злочин, але тільки тоді, коли така підозра ґрунтується на зазначених у законі обставинах, а саме:
- коли Вас застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
- коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть, що саме Ви вчинили злочин;
- коли на Вас або на Вашому одязі, при Вас або у Вашому житлі будуть виявлені явні сліди злочину.

Якщо таких обставин немає, але в правоохоронців є інші підстави для підозри, Вас можуть затримати без попереднього рішення суду лише якщо Ви:
- намагалися втекти; 
- не маєте постійного місця проживання;
- коли не встановлено Вашу особу.

У будь-яких інших випадках Ваше затримання без попереднього рішення суду є не законним. У випадку затримання за рішенням суду або без рішення суду правоохоронці зобов'язані представитися, повідомити, яке саме правопорушення Ви вчинили або у вчиненні якого злочину Ви підозрюєтеся, роз'яснити Ваші права й обов'язки, визначені законодавством.

При порушенні ваших прав Ви маєте право подати скарги до прокуратури або до суду.

 
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 2