Головна Як оформити спадщину на земельну ділянку, якщо державний акт спадкодавця втрачено, або в ньому виявлено технічні помилки
Як оформити спадщину на земельну ділянку, якщо державний акт спадкодавця втрачено, або в ньому виявлено технічні помилки

 

На сьогоднішній день питання щодо оформлення спадщини на земельну ділянку є відкритим і таким, що потребує роз’яснень. Окрім того часто громадяни не знають як діяти, коли державний акт спадкодавця не відповідає вимогам законодавства, містить помилки та порушення форми складання. Тому ми спробуємо дати відповідь на найпоширеніші проблеми, що стосуються вирішення даного питання.
В разі виявлення в державних актах технічних помилок, а саме неправильно вказаних прізвищ, імен та по батькові померлих людей. 
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
Згідно частини 2 вищезазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином для виправлення технічних та орфографічних помилок в державних актах після смерті власників земельних ділянок, спадкоємцям необхідно звернутись до суду з позовом про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Щодо виявлення помилок в держаних актах, які стосуються площ земельних ділянок.
У такому випадку на думку спеціалістів, спадкоємцям доцільно оформляти спадщину згідно державного акта з помилкою. Разом з тим, пізніше, новому власнику необхідно виправити вказану помилку шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на земельну ділянку на підставі документів, які підтверджують наявність помилки в державному акті спадкодавця (розпорядження органів виконавчої влади, рішення органів місцевого самоврядування, протоколи розподілу земельних часток (паїв), проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) тощо).

Щодо неможливості оформити спадщину в зв’язку з втратою правовстановлюючих документів на земельну ділянку повідомляємо наступне.
Пунктом 4.11. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена наказом Держкомзему від 22.062009 №325, визначено, що новий державний акт (на ім’я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до статті 4 Закону України «Про нотаріат». Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів, зазначених у пункті 4.8 цієї глави, та запиту нотаріуса. 
В даному випадку вважаємо, що запит нотаріуса є документом, що підтверджує повноваження спадкоємця отримати дублікат державного акта на спадкодавця.
Крім того, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку, правовстановлюючий документ якої втрачено.
У статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 даного Кодексу визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде юридичним документом для оформлення права на це майно.

Щодо відмови суду брати до розгляду справи з вищезазначеними причинами, зазначаємо. Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Також у ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
В разі незгоди особи з рішенням (постановою, ухвалою) суду першої інстанції вона може його оскаржити в порядку, визначеному главою 1 розділу 5 Цивільного процесуального кодексу України.